01 Апрель 2013
ИГОРЬ ИВАНОВИЧ СМУТОК (г. Дрогобыч)
Биография
Родился в 1974г. В 1991-1996 гг. учился на историческом факультете Киевского университета им. Т. Шевченко. В 1996-1997 гг. и с 1999г. работает в Дрогобычском государственном педагогическом университете им. И. Франко на историческом факультете. С 2001г. — доцент кафедры Всемирной истории. С 2005г. — доцент кафедры древней истории и специальных исторических дисциплин. Автор книг и исследований по генеалогии Галицийской шляхты
Початки родів Яворських Турецьких Ільницьких
(XV – XVI ст.)
Родова спільнота з якої вийшли три шляхетські роди – Яворські, Турецькі, Ільницькі – бере початок від Ванчі Волоха та його трьох синів Ходка, Іванка, Занка. У 1431 р. вони отримали привілей від короля Владислава Ягайла на с. Турку та навколишню місцевіть, де згодом були засновані такі села як Ільник, Явора, Ясениця, Мельничне, Лосинець тощо1. У 1444 р. брати Занко та Ходко перезатвердили надання Владислава Ягайла2. Одночасно Занко отримав від Владислава ІІІ дозвіл на заснування сіл на так званому «Терновому полі».3
Ці три події а також продаж у 1469 р. Занком, волохом з Турки (Zanko walachusz de Turca) маєку званого «Тернове поле» (Tarnopole), що у Самбірському повіті, за 100 флоринів Яцькові та Мелькові з Сторони4, є найранішими та єдиними свідченнями з історії перших поколінь власників Турки, Явори та Ільника за період від 1431 р. до 1481 р. Лише через півстоліття, у актах перемишльського гроду та земського суду, з’являються нові повідомлення про представників цієї родової спільноти.
Відсутність або брак інформації про перші покоління Яворських, Турецьких, Ільницьких ускладнювала реконструкцію їхнього генеалогічного дерева. У ХІХ – першій половині ХХ ст. неодноразово робилися спроби з’ясувати родинні зв’язки між власниками Турки, Явори, Ільника, імена яких на той час вже були відомі. З поміж них найбільш успішною можна вважати реконструкцію, здійснену Л. Виростком. Він запропонував своє бачення родоводу, що охоплює п’ять поколінь власників Турки, Явори та Ільника (див табл. А). Генеалогічну схему Ільницьких-Яворських-Турецьких Л. Виростек вибудував та прокоментував на основі даних, почерпнутих з публікацій найраніших записів перемишльських та земських актів (до 1505 р.), а також регестрів Коронної метрики. Поза увагою вченого опинилися архівні матеріали. Насамперед, це акти перемишльського гроду та земського суду першої третини XVI ст. (від 1505 р. й пізніші). Ця обставина а також довільне трактування окремих записів з опублікованих актів перемишльського земського суду, на нашу думку, не дозволила Л. Виростку максимально достовірно відтворити генеалогію перших поколінь Яворських, Турецьких, Ільницьких.
Перші чотири згадки про власників Турки та околиць, датовані 1431, 1444 та 1469 рр., як взже зазначалося повідомляють імена засновника родів та його трьох синів. З них на 1444 р. лише Ходко та Занко залишалися власниками маєтку, отриманого у 1431 р. доля третього брата Іванка не відома. Можливо, він на той час був уже покійником або залишив родове гніздо у пошуках кращої долі. У період між 1444 та 1469 р. ймовірно помер другий брат – Ходко й на кінець 1469 р. Занко залишився є диним живим з-поміж другого покоління власників Турки та навколишніх сіл.
У 1481 р. перемишльський земський суд розглядав судову справу між позивачкою Насткою (Nasthka), дружиною шляхетного Дмитра з Созані й дочкою покійного Занка (Sanko) з одного боку та позваними шляхетними Васьком і Шимком з Турки (Vaskonem et Simkonem de Turca, Szymkonem de Turca, Vasko de Turca). Предмет суперечки – майно, яке залишилося по смерті Занка, тобто його частка у сс. Турці та Яворі, на яку претендували обидві сторони5.
У Л. Вироска Занко дивним чином перетворився на Сенька, ім’я Шимко він також відчитав як Сенько. На думку вченого, тут йдеться про двох братів та сестру нащадків Сенька, ймовірно, внуків Ходка Турецького, від яких слід виводити рід Турецьких (див. Таблиця А)6.
Виокремлення вказаних осіб у окрему родину Турецьких є помилковим. Це підтверджує наступний запис з перемишльських земських актів, датований 1491 р. Йдеться про акт дарування, здійснений Симеоном (Шимком) (Szyemyon alias Szymek), своєі частки у сс. Турці, Яворі, Ясениці на користь племінників: Богдана, Яцька, Івашка, Федька, синів покійного Васька та Дмитра – сина Федька7. Отже, на середину 1490-х років родова спільнота була представлена двома поколіннями: старшим у особі Шимка та його двох покійних братів Васька та Федька і молодшим у особі його племінників від згаданих двох покійних братів. Дарування спадку синам рідних братів вказує на відсутність у Шимка прямих нащадків.
Співставивши два записи 1481 і 1495 рр., можна з певністю стверджувати, що згадані у обидвох випадках Васько та Шимко – одній ті ж особи. Відсутній у записі 1481 р. Федько, батько Дмитра, ймовірно на початок 1480-х років вже був покійним, тому не згадується серед позваних.
Ким доводилася загаданими особам Настка, дочка Занка? Адже у справі про спадок її родинні звязки з позваними не вказані. Практика подібних судових роглядів промовляє на користь двох варіантів: або сестра позиває братів, або племінниця позиває дядьків. У першому випадку родовід власників Турки та Явори виглядатиме наступним чином. Занько, ймовірно син Ванчі Волоха, який залишався живим ще у 1469 р., мав трьох синів – Федька (помер перед 1481 р.), Васька (помер між 1481 і 1491 р.), Шимка та дочку Настку, що одружилася з Созанським Дмитром8. Натомість, наступне покоління – це п’ятеро синів Васька (Богдан, Яцько, Івашко, Федько і Роман) та єдиний син Федька (Дмитро). У другому випадку маємо справу з чотирма братами: Заньком, Васьком, Федьком та Шимком, з яких троє залишили згаданих вище нащадків, двоє по чоловічій лінії.
Попри той факт, що сини Васька і єдиний син Федька одночасно мали частки у як у Яворі, так і в Турці вони та їхні нащадки прибрали різні прізвища. Таким чином, Дмитро Федькович став родоначальником Турецьких, а його п’ятеро двоюрідних братів – Яворських.
Показово, що у майнових суперечках власників Турки та Явори відсутні ще одні представники роду. Це були власники Ільника. Їхні імена відомі із запису у перемишльських земських актах від 10 травня 1491 р.: робітний Матвій, підданий шляхетних Миклаша та Ігнатка дідичів Ільника (…lab Mathvyey kmetho de Gyelnyk heredum nlium Myclasch et Hyhnathko…) позивав до суду шляхетного Владислава інакше Влодека з Стебника9.
Обоє власників Ільника не беруть участі у майнових суперечках своїх родичів з Явори та Турки та не претендують на спадок Шимка з Турки та Явори. Отже, вони не належали до найближчого кола родини Яворських-Турецьких. Ймовірно, відокремлення Ільницьких відбулося до вказаних подій 1481, 1491 рр., ще за синів Ванчі Волоха.
Таким чином, формування всіх трьох родів відбувалося у два етапи. На першому, документально незафіксованому, ймовірно за синів Ванчі Волоха маєтки були поділені на дві частини між Занком та Ходком, згаданими у 1444 р. Натомість третій брат участі у розподілі не брав й нащадків не залишив. Один з синів Ванчі (?Занко?) отримав Турку та Явору й землі, що прилягали з півночі до вказаних поселень, натомість інший – Ільник та землі прилеглі з півдня. Розмежування саме у такий спосіб опосередковано підтверджується розташуванням маєтків Ільницьких з одного боку та Яворських – Турецьких з іншого. Перші у XVI ст. окрім Ільника заснували ще ряд сіл – Мельничне, Завадка, Лосинець, Радич. Всі вони розташовані південніше с. Турки. Натомість Яворські і Турецькі були власниками Турки, Явори, Ясениці, які компактно розміщувалися біля маєків Ільницьких з півночі. До середини XVI ст. Ільницькі не мали власності у Яворі й Турці й навпаки Яворські та Турецькі не були власниками земельних часток у Ільнику, Мельничному тощо.
На другому етапі у 1480-90-х роках відбулося виокремлення у окремі роди Яворських та Турецьких. Оскільки цей процес не супроводжувався розмежуванням земель між цими родами. Їхні представники були представлені серед власників як Турки, так і Явори.